«А воно мені треба?»

Чому ті, хто може вести за собою людей і за ким люди ладні йти добровільно, не хочуть цього, а ті, кому вести за собою явно не дано й за ким люди йдуть неохоче, так сильно прагнуть лідерства й роблять усе, що від них залежить, часто порушуючи правила гри, щоб його досягнути?

Лідерство — це тягар відповідальності. Це сміливість узяти відповідальність не лише за себе, а й за когось іншого, чиї ні вчинки, ні рішення, ні наслідки цих рішень неможливо передбачити, а також — мужність із цим жити. Це дано тільки хорошим людям. Але ті, хто має досвід і успіх, хто реалізувався в чомусь, добре розуміють суперечливу природу людини й те, наскільки невдячна й важка ноша — лідерство. Тому вони ставлять собі дуже логічне запитання: «А воно мені треба?»

Тут виходить парадокс. Хороші й мудрі люди відмовляються брати на себе відповідальність. І що тоді відбувається? До влади приходять ті, хто прагне влади, не розуміючи, що це таке взагалі. І коли вони влаштовують руїни, як ви думаєте, хто буде все це відновлювати? Правильно, звернуться до тих, хто дійсно до цього покликаний. Питання: то, можливо, треба відразу брати на себе відповідальність, не допускати цих руйнувань, адже розгрібати їх доведеться все одно вам, хорошим і досвідченим людям, які хотіли уникнути лідерства?

Федір РАЙЧИНЕЦЬ

"Благовісник", 4,2022